Чечельницькі новини

Current Articles | Categories | Search | Syndication

15 вересня 2007 р.

ДУХОВНОСТІ ЮНИХ ПОДОЛЯН НАВЧАЄ… БРАЗИЛЕЦЬ ЛУЇЗ ТАЛАЧ
By host @ 16:02 :: 1493 Views :: 2 Comments ::

:: General

ДУХОВНОСТІ ЮНИХ ПОДОЛЯН НАВЧАЄ… БРАЗИЛЕЦЬ ЛУЇЗ ТАЛАЧ. У Бразилії проживає 400000 українців. А однією з найвідоміших бразильських письменниць є Кларісе Ліспектор, котра народилася у нашому містечку Чечельник

Луїз є наставником дитячого табору «Оаза» при костьолі у Вербовці Мурованокуриловецького району.

Коли мешканці Вербовця поділилися місцевою сенсацією, мовляв, у селі живе бразилець, я, чесно кажучи, уявляла такого собі чорнявого чоловіка з рисами афроамериканця. Однак 41-річний Луїз Талач виявився… типовим європейцем, до того ж – з українським корінням. Народився в українському бразильському штаті Парана, район Ріл-ріо-Азу, що у перекладі з португальської означає «Блакитна річка». Туди у 1929 році із Золочева Львівської області виїхав його дід по материній лінії Микола Іваницький. Українського походження був і прадід Луїза з боку батька. У Мурованокуриловецькому районі він з’явився 5 років тому. Приїхав як місіонер, він – священик-монах місійного згромадження «Слово Боже», 6 тисяч священиків якого проповідують у 64 країнах світу. І майже одразу став улюбленцем у духовним наставником для молодих. Два роки тому Луїз Талач став настоятелем римо-католицького костьолу у Вербовці. Замінив свого 82-річного попередника, поляка за національністю, Григорія Конкона, котрий служив у Вербовці 12 років і навіть написав дві книги: про Вербовецький костьол та про похованого біля костьолу священика Йосифа Кубинського.

… На подвір’ї вербовецького костьолу мене зустріли… діти. Одні з них грали у бадмінтон, інші – розучували релігійні гімни, ще інші, взявши «в осаду» священика Луїза, щось жваво обговорювали. Як з’ясувалося, то були вихованці дитячого табору «Оаза», який вже кілька років як працює при костьолі. За кілька хвилин більше півсотні 8-13-річних хлопців та дівчат дружно попрямували до храму на обідню службу.

– Луїзе, Ви самі обрали країну для служіння, чи вас сюди послали? – звернулися ми до чоловіка після богослужіння.

– Це, мабуть, сам Бог розпорядився, щоб я служив на землі своїх дідів-прадідів.

Мова у Луїза ледь-ледь з акцентом: у родині поряд з португальською говорили українською. І все ж зізнався, що, приїхавши в Україну, довелося перевчатися. Все-таки сучасна українська мова значно змінилася. За 3 місяці вивчив азбуку (бо у португальській – латиниця) і вже добре читав.

Свою місію отець Луїз вбачає не лише у служінні настоятелем храму та наверненні людей до Бога. Він докладає чимало зусиль для функціонування дитячого табору «Оаза». І є не просто духовним наставником підростаючого покоління, але й працює фізично. Сам займався облаштуванням будиночків, рубає дрова, копає, прибирає...

Діти дуже люблять отця Луїза. Їм подобається запроваджений у таборі метод духовних вправ. Традиційними вже стали так звані походи відкритих очей та зустрічі із старожилами, у ході яких діти мають намір зібрати історію села. Сьогодні вони хотіли б розшукати жінку, котра мішком наносила каміння для спорудження біля костьолу гроту Богоматері. Словом, нудьгувати ніколи.

І оповідач він цікавий. Про українську діаспору може розповідати годинами.

– Бо є про що, – сміється, – адже Бразилія – третя за величиною українська діаспора світу після США та Канади. Понад 400000 нащадків українців, що в різні часи прибули в Бразилію, до цих пір прославляють культуру країни. Чи то у мистецтві, як художник Мігел Бакун та поетеса Олена Колодій, чи то в науці, як інженер Серафим Волошин, археолог Ігор Швець та нейрохірург Афонсо Антонюк. До речі, однією з найвідоміших бразильських письменниць є Кларісе Ліспектор, котра народилася в нашому містечку Чечельник.

За словами отця Луїза, у відомих на весь світ серіалах Бразилію показують як прекрасну країну, але там теж вистачає проблем.

– Мені, наприклад, теж доводилося два роки бути на заробітках на Амазонці. То, скажу відверто, там біда навіть більша, ніж в Україні. Мене часто запитують, де люди краще живуть: в Бразилії чи в Україні? Як на мене, Україна має величезний потенціал. Тут прекрасні землі, чудова природа, однак люди не використовують сповна, те що їм дано. Тут родючі землі пустують, а у Бразилії мільйони людей не мають метра землі, не мають навіть городика. Там також багато людей безробітних, щоденно збільшується проблема з крадіжками, наркотиками.

Бразилія – дуже велика країна, з Сан Паулу до Амазонки 4 години літаком. Зрозуміло, що вона відрізняється своїми частинами. На півдні – більше європейських традицій, бо там живуть і українці, італійці, німці,... А вище Амазонки – більше негрів, індіанців.

– Очевидно, відрізняється і культура?

– Так, однак є те, що об’єднує, мабуть, усіх без винятку бразильців. Це, насамперед, футбол. А ще всесвітньовідомі бразильські карнавали. Зазвичай вони проходять напередодні Великого посту за католицьким календарем, тобто періодом спокути, що символізувало звільнення. Тривають вони 3-4 дні. І вдень і вночі на вулицях співи, танці. До речі, карнавал взяв початок від португальської масляної – вуличних розваг, під час яких пустуни обливали один одного водою, обсипали борошном і сажею, кидалися яйцями і т.д. Однак сприйняв і вплив карнавалів інших європейських країн – Італії та Франції. Тож на бразильське свято прийшли маски, фантастичні костюми і такі персонажі як П’єро, Коломбіна (Мальвіна) та Король Момо (веселий товстун). Вулицями розгулюють «блоки» (святкові групи, вишикувані прямокутником), «мотузки» (групи вишикувані верверчкою) і «корсари» (групи, стилізовані під піратів), а також паради прикрашених автомобілів. Люди пригощаються традиційними бразильськими каштанами, кукурудзяною кашею, солодкими грінками з пе-де-молеке (арахісовим повидлом) та джемом з солодкої картоплі, смаженим арахісом, обмінюються подарунками. Це дуже весело, гамірно і цікаво.

– А як вам українська культура?

– Мені дуже подобається Україна. Люди тут добрі, щирі. Багато людей іншого віросповідання, але ми дуже добре розуміємося. Я прагну увійти в українську культуру, аби не прихожани до мене пристосовувалися, а я до них. А ще я бажаю, щоб в Україні було все найкраще.

Comments

By dmueller @ 17 вересня 2007 р. 7:24

Kto Sdelal etu Web Stranicu ?

By nata220 @ 9 жовтня 2007 р. 8:14

Статья хороша, горда за Чечельник. Но действительно, где все? Кто-то вообще сайт посещает? Зашла на форум, а там никого(((

You must be logged in to post a comment. You can login here

Welcome to Chechelnik.com